03 грудня о 06:26

«Эх, вдоль по Питерской, по Тверской-Ямской…»

Наталія Лебідь
Головний редактор сайту "Магдебурзьке право"

Якщо комусь потрібна натура для зйомок кліпу на російську народну пісню, то welcome до Києва. Тут є все, що має бути за текстом – і Пітерська, і Ямська. Була ще й Тверська, але, на щастя, перейменували. Зате лишили достобіса інших топонімів і гідронімів, зроблених у Раші.

Ми в «Магдебурзькому праві» почали було виписувати їх у стовпчик та й збилися з ліку. Ось такий приблизно вийшов перелік:

Брянська, Виборзька, Волгоградська, Волго-Донська, Волзька, Донська, Єнісейська, Жигулівська, Іжевська, Іртишська, Казанська, Кемеровська, Кисловодська, Кронштадтська, Кузбаська, Курська, Магнітогорська, Майкопська, Можайська, Москворецька, Московська, Мурманська, Муромська, Невська, Новоросійська, Орська, Оскольська, Пітерська, Псковська, Російська, Ростовська, Саратовська, Смоленська, Ставропольська, Суздальська, Таганрозька, Тагільська, Уральська, Уссурійська, Холмогорська, Челябінська, Якутська, Ямська. Ну і Тобольський провулок – як вишенька на торті.

Під закон про декомунізацію все це багатство не підпадає. А закону про деімперіалізацію нема.

Про це (тобто про те, чого нема) ми поговорили зі співробітником Інституту національної пам’яті Павлом Подобєдом. Павло нагадав алгоритм перейменувань. Рішення ухвалює Київрада, а до того її порядок денний щодо цього формує спеціальна комісія, яка працює при КМДА. До складу її входить чимало достойників, зокрема, й делегат від Інституту. Комісія вивчає пропозиції, котрі надходять від різних суб’єктів подання, і якщо думка цих самих суб’єктів щодо зміни назви вулиці / площі / парку видається обґрунтованою, ідея проходить наступні етапи. А відтак втілюється у життя, як це було, приміром, із Московським проспектом, що носить тепер ім’я Степана Бандери.

Одним словом, нашим владцям потрібен добрячий штурхан знизу. Однак це не та «зрада», коли провина лежить на керівництві. Подобєд правий – нам дійсно бракує закону, котрий дозволив би виводити «за порєбрік» усю московщину, що в’їлася у тіло Києва. Бо формально вулиця Орська не зробила нічого поганого. Мало хто взагалі знає, що воно таке – оте місто Орськ, та з чим його їдять. А їдять його все з тією ж приправою із «дружби народів». А відтак на цю «страву» вже давно зачекався смітник.

Власне кажучи, на нашу скромну думку, й вулицям Алма-Атинській чи Ташкентській не надто пасує київська прописка. Не те, що б ми мали щось проти цих славних міст. Просто СРСРний присмак аж надто сильний – «тюрма народів» аж відчутно дається взнаки. А що, як без нього?.. Невже фантазії забракне, й гідна альтернатива не буде обрана?

Між іншим, повернення старої назви (в сенсі – прийнятої ще до жовтневого перевороту 1917-го року) – не завжди вдалий варіант. Всі ці Фундуклеї та Бібікови – це change шила на мило, позаяк йдеться про заміну однієї імперії (радянської) на іншу (царську). Тому, можливо, перейменування свого часу вулиці Жовтневої революції на вулицю Інститутську, було не такою вже й блискучою ідеєю – бо відгонить від цього топоніму Інститутом благородних дєвіц, частиною тодішнього внутрішньоімперського інтер’єру. Відтак зробити з Інститутської вулицю Героїв Небесної Сотні – єдине розумне рішення, котре напрочуд довго не втілюється в життя.

Те саме стосується й інших, особливо виразних російських назв. Наприклад, Московської вулиці. Чи Російської. Чи Ростовської, котра асоціюється не лише з популярною на наших ринках ковбасою, але й з Януковичем. Втім, можливо, комусь таке ковбасне-страусине нагадування гріє душу… За Московську, щоправда, віднедавна взялися впритул. Хочеться сподіватися, що ця «міська артерія» (даруйте за штамп) невдовзі носитиме ім’я Джона Маккейна.

А щодо Київради, то якщо вона не бажає перетворитися на Моссовєт, мусить активніше перейменовувати все гідне перейменування. А негідне – тим паче. Й мова не лише про «червоних командирів» чи авторів Голодомору. Мова про все, що несе на собі тавро недавнього ярма. А ще «столичний парламент» мусить штурхати парламент всеукраїнський. Хоча й громадськість не має спати – не дивлячись на усі євробляхи, прориви труб та інші катаклізми. Отак спільними зусиллями й підштовхнемо справу в потрібному напрямку. Сказано ж: борітеся – поборите…

 

 

 

 

 

Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *