Warning: include_once(/home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/includes/post-meta.php): failed to open stream: No such file or directory in /home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/more_fields.php on line 5

Warning: include_once(): Failed opening '/home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/includes/post-meta.php' for inclusion (include_path='.:/usr/local/php71cgi/lib/php') in /home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/more_fields.php on line 5
Хрущов і бомжі: як екс-генсеку ЦК КПРС «гикається» через український уряд / Магдебурзьке право
28 вересня о 09:31

Хрущов і бомжі: як екс-генсеку ЦК КПРС «гикається» через український уряд

Наталія Лебідь
Журналіст

Побутує така думка, що закони в Україні добрі, а от виконавці цих законів – погані. Якби ж то все було так просто. Насправді закони у нас – не найкращі, бо – відірвані від реальності. Так буває не завжди, але часто. І це робить українські закони непридатними до вживання. Щоб далеко не ходити, достатньо погортати Конституцію. Остання декларує, зокрема, безкоштовну медицину та освіту. Вже смішно, чи не так? Отож бо й воно. Написати можна все, що завгодно – папір стерпить! – але як це корелює з реальним життям? У ряді випадків – ніяк.

12 років тому в Україні був ухвалений закон «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», простіше кажучи, – «закон про хрущовки». Документ передбачав знесення хрущовок або їх капітальну реконструкцію. В перехідних положеннях було додано, що мешканці застарілого фонду відправляються колонізувати Марс. Треба ж їх кудись прилаштувати на час великої квартирної реформи. Це, звісно, жарт – стосовно Марсу. Але не жарт про те, що законодавці так і не придумали, що робити з власниками старих квартир.

Мабуть, гадали, що все розсмокчеться само собою. І проблема, і власники, і квартири. А на місці хрущовок – теж самі собою – виростуть нові охайні будинки. Але не так сталося, як гадалося. Все лишилося як було. Тільки хрущовки постарішали ще на дванадцять років. І от зараз, у 2018-му, уряд знову вирішив заопікуватися ветхим фондом. І – зверніть увагу, яка бездоганна логіка, яке державницьке мислення! – в старому законі вирішили змінити передусім норму, котра стосувалася згоди мешканців на їхнє відселення. У 2006-му була потрібна 100% згода, а у 2018-му планку хочуть опустити до 75%.

Тобто (якщо закон буде ухвалено) достатньо ¾ від усіх мешканців багатоквартирного будинку, аби пустити дім під бульдозери. Але куди дівати нещасних квартировласників – знову таки, таємниця за сімома замками. Хоча це не єдина вада закону. Юристи кажуть, що примусове (за допомогою суду та судових виконавців) виселення 25% мешканців, котрі будуть проти такого рішення, є порушенням Конституції України. Котра, зокрема, говорить про те, що ніхто не може бути позбавлений даху над головою у протиправний спосіб. Власне, не треба бути й конституціоналістом, аби осягнути таку елементарну річ.

Хоча відселити цілий будинок складно й у тому випадку, коли є згода всіх без винятку його жителів. Задля унаочнення завітаємо на київську вулицю Мілютенка, 23. Там будинок з’їв грибок (котрий наявний у 39 різновидах!), і це не єдині його «трабли». Рівень токсинів значно перевищує норму, є високий ризик онкологічних захворювань. Всі мешканці обома руками «за», аби з’їхати в інше приміщення, під яке, до речі, вже й виділили земельну ділянку. Але обіцяти не означає женитися, і дійшло до того, що в 2017 році жителі злощасного будинку зі скандалом на ексцесами проривалися на сесію Київради. Мабуть, не без наміру розяснити депутатам свою правоту кулаками.

Чому ж «мілютенківців» не відселяють? Не в останню чергу й тому, що чинний закон передбачає норму, згідно із якою при відселенні мають надавати житло у співвідношенні 1:1,5. Тобто переселенці отримують трохи більше квадратних метрів, аніж мали до того. Але якщо провернути таку операцію складно навіть в межах одного будинку, то що вже казати про кількамільйонне місто?

Між тим проблема хрущовок стоїть і справді дуже гостро. В Мінрегіоні підрахували, що в Україні понад 50% житлового фонду застаріло та потребує реконструкції, а 7,5% будинків (75 млн м. кв.) є зовсім непридатними для життя. Україна активно забудовувалася багатоповерхівками в 50-70-х роках минулого століття, тому зараз в країні масово закінчується термін експлуатації хрущовок того часу. Тільки в Києві налічується близько 3,2 тисячі таких об’єктів, які необхідно реконструювати, і це переважно так звані «хрущовки» та «сталінки».

При цьому українці не оригінальні зі своїм застарілим фондом. Різниця лише в тому, що в цивілізованих країнах немає ані хрущовок, ані сталінок, але будинки «старіють» так само, як й у нас. Зрештою, від плину часу та згубної його дії ніхто не застрахований. Наприклад, до недавнього часу в Німеччині знесенню підлягав кожен 10-й будинок. Тамтешній уряд не став щадити старі стіни, й ветхий фонд оновився приблизно на 75%. В Польщі результати трохи скромніші: реконструйовано 50% старого фонду, що теж, погодьмося, непогано.

Але чому те, що вдалося полякам та німцям, ніяк не можуть реалізувати українці? Не в останню чергу через старий закон про хрущовки. Він виключає для людини можливість вибору того, як вона бажає отримати компенсацію за знесене житло: чи то новими квадратними метрами, чи тимчасовим пристановищем, чи «живими» грошима. До того ж під питанням залишаються гарантії для усіх учасників проекту реновації: інвестора, мешканця тощо. Плюс до всього дія старого закону розповсюджується чомусь лише на будинки, не вищі 5 поверхів.

А що стосується нового законопроекту, той  там немає відповіді на головне питання, яке вже не раз звучало у цій статті: куди скерувати відтік «біженців» з хрущовок та сталінок? Втім, спитаємо ширше. Уряд знає, якому з двох варіантів він віддаватиме перевагу: реновації старих кварталів чи знесенню ветхого фонду? Він вже оперує усіма необхідними цифрами, котрі проілюстрували б, який шлях є економічно доцільнішим? Кабмін має стратегію роботи з інвесторами? Знає, як зацікавити їх проектом реновації? Чи, можливо, інвестори уряду непотрібні, бо всі роботи фінансуватиме державний бюджет або місцеві бюджети?

Якщо відповіді на всі ці питання у чиновників відсутні, то, їй-богу, не варто й промовляти гучні слова на кшталт «ми відселимо мешканців хрущовок у новий фонд». Не відселимо. Бо немає ані фонду, ані плану, як його здобути. Все решта – це коливання повітря і гонитва за білим кроликом, як у відомій казці. Ми ж ще поки живемо в реальності, хай би як уряд не розбавляв її своїми фантазіями…

Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.