Warning: include_once(/home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/includes/post-meta.php): failed to open stream: No such file or directory in /home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/more_fields.php on line 5

Warning: include_once(): Failed opening '/home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/includes/post-meta.php' for inclusion (include_path='.:/usr/local/php71cgi/lib/php') in /home/mdporgua/domains/mdp.org.ua/public_html/wp-content/themes/mdp/inc/more_fields.php on line 5
Цемент з сюрпризом: що означають нові антиросійські санкції / Магдебурзьке право
05 вересня о 08:42

Цемент з сюрпризом: що означають нові антиросійські санкції

Тетяна Джулай
Журналіст

Журналіст Юрій Бутусов оприлюднив проект змін до постанови Кабміну №358, які дозволять закріпити послуги з оцінки майна за приватними фірмами. Фірми ці, відзначає розслідувач, контрольовані народними депутатами з групи «Відродження» – Віталієм Хомутинником і Антоном Яценком. Дослідження Бутусова наштовхнуло на думку: але ж лобізм на користь певних персон дається взнаки не лише ухвалами урядових директив. Він варіює і набуває все більш цікавих, інколи навіть креативних форм. Взяти хоча б останні санкції щодо Росії, впроваджені Кабміном Гройсмана – довкола них насправді закручена неабияка інтрига.

Отож, 29 серпня ЗМІ розмістили заголовки на кшталт «Уряд України ухвалив нові санкції щодо Росії». Заявлено про це було голосно, але зміст новини розчаровував: йшлося про заборону ввезення до нашої держави російського цементного клінкера. Чому під табу потрапила лише одна номінація? Це що, остання група товарів, яка імпортувалася з РФ? Нічого подібного. Відкриємо дані Держстату: торгівля з агресором буяє як ніколи з початку війни. Ми купуємо у Москви мінеральні палива – нафту і продукти її перегонки, а також марганцеві руди та кам’яне вугілля. Це – основні імпортні позиції, але є й чимало інших, дрібніших, на яких я не зупинятимусь. То чому ж саме цемент?…

«Перемогофіли» не відповідають на це питання, але пишуть про те, що таке рішення уряду дозволить витіснити з українського ринку одного з російських монополістів. Мова про «Євроцемент Груп» такого собі Філарета Гальчева – людини, що називається, широко відомої у вузьких колах. Гальчев свого часу «експропріював» весь цементний ринок і, не дивлячись на війну, нарощував поставки свого продукту в Україну. Так, у 2017 році імпорт російського цементу виріс у два рази і становив майже 1 мільйон тонн. У грошовому еквіваленті це означало, що Гальчев заробив на цих поставках 22,9 мільйона доларів.

Що ж, коли котрийсь з російських олігархів залишає українські терена, це завжди привід для того, аби відчути задоволення. Але є один нюанс. Якщо одного росіянина випхати у двері, через вікно залазять відразу двоє. До слова: нині за тендер на будівництво метро на Виноградар змагаються відразу дві компанії з російським корінням – «Київметробуд» та «Інтербудтоннель». При цьому їхні позиції є настільки сильними, що ці два претендента навіть змогли усунути від участі у торгах третього пошукача – мукачівський «Адамант», який пов’язують з Максимом Микитасем та Сергієм Березенком. Однак це лише ремарка на берегах, а я повертаюсь до цементної історії.

А в ній тим часом постає питання: після того, як вдалося витурити Філарета Гальчева, хто посяде його місце біля всеукраїнської бетономішалки? Судячи з усього, найбільші дивіденди отримає єдиний український представник цього ринку – ПАТ «Івано-Франківськцемент» і, природно, його власник – колишній нардеп-«нашоукраїнець» Микола Круць. Те, що Круць – аж ніяк не рядовий бізнесмен, доводить один штрих. 31 травня цього року завод Круця відкривав нову виробничу лінію – подію цю, погодимося, не можна назвати такою, що вимагає присутності перших осіб держави. Але на перерізання стрічечки прибув не абихто, а сам президент Петро Порошенко, котрий сказав кілька відповідних моменту протокольних слів.

Дрібниця? Звісно, ні. Навіть якщо взяти до уваги схильність українського лідера до присутності на подібного роду заходах. Не беруся стверджувати, що Круця та Порошенка пов’язують приятельські стосунки, чи що Круць вигулькне невдовзі у партійному списку БПП. Але нарощування мускулів його цементної імперії – доведений факт. Звісно, якщо обирати між своїм «рідним», доморощеним олігархом та олігархом російським, то вибір на користь Круця очевидний. Але значно краще було б обирати не між тим чи іншим монополістом, а між виключним домінуванням великого бізнесу та вільним розвитком середнього та малого. Але малому та середньому бізнесу в наших умовах не перепадає майже нічого, і досвід Косюка та його курятини, яка дотується з держбюджету – тому підтвердження.

А тепер ще кілька слів про Миколу Круця (бо, ймовірно, що мине небагато часу, і це ім’я буде згадуватися в інших контекстах). Ще два роки тому Круць прикупив «Закарпатнерудпром». Попереднім власником підприємства було київське ТОВ «Укрнерудпром», але 91,5% його акцій придбав Круць. Ця нова покупка входить до групи «Івано-Франківськцемент». Бізнес Круця також включає Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій, «Івано-Франківськ залізобетон», а ще – виробника підіймального та транспортного устаткування «Техінмаш», Лопатинський торфобрикетний завод та інші структури.

Ще раніше – у 2013-му – у Круця були амбіції долучитися до видобутку сланцевого газу в Україні – модного та обговорюваного на той момент прожекту. Річ у тім, що для цементування газових свердловин використовується особливий тим цементу – тампонажний. Саме його й розпочав виробляти 5 років тому «Івано-Франківськцемент», при чому вартість нової лінії Круць оцінив в 100 мільйонів доларів, зазначивши, що «відбити» капіталовкладення він сподівається протягом однієї п’ятирічки, тобто якраз саме зараз. Але видобуток сланцевого газу в Україні так і не розпочався у тих масштабах, про які мріяли ще за Януковича. Тому, як поживають прибутки Круця саме з виготовлення тампонажного цементу, невідомо.

Але нема сумнівів у тому, що після відходу з ринку Гальчева Микола Круць надолужить втрачене та примножить набуте. А, можливо, й знову подасться у парламентарі – по вже колись «підкореному» ним округу №83, де у 2002-му Круця обирали народним депутатом. Тим паче, що змінювати виборчі правила Верховна Рада явно не збирається, й це означає, що мажоритарні округи, швидше за все, збережуться й на наступних виборах. До речі, це – ухиляння від нового виборчого кодексу – ще один приклад лобізму інтересів певних груп та осіб, який у нас, на жаль, виведено на державний рівень.

На фото: Петро Порошенко та Микола Круць.

Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.