24 грудня о 10:28

Вдарені каштаном

Наталія Лебідь
Головний редактор сайту "Магдебурзьке право"

Після Спритка та Гарнюні, а також «розмаїтого намиста», котре було символом Євробачення-2017, нам не звикати до того, що в Україні з креативом – погано. Але нещодавній конкурс на символ Києва вразив навіть тих, хто втратив здатність вражатися. На щастя, конкурс скасували, сайт talismankyiv.com.ua закрили, тож нібито й говорити ні про що, але є 100-відсоткова впевненість, що до ідеї повернуться.

Не буду описувати всі відібрані роботи. Мабуть, більшість їх бачила на стадії обговорення. А хто не бачив – нічого не втратив. Суцільні каштанчики та «штанчики» (це – назва одного з проектів). Їжаки у вигляді каштанів, пси у вигляді каштанів, соловейки у вигляді каштанів, зелені монстри у вигляді каштанів, незрозуміле казна-що у вигляді каштанів і, нарешті, каштани а-ля натюрель. Був ще, правда, кіт та чорний квадрат (якого біса?), котрі, на думки творців, передають стиль міста. Ну і Кий, Щек та Хорів із Либіддю – куди ж без них? – єдине, до речі, більш-менш прийнятне рішення, хоча й недостатньо лаконічне для того, щоб бути символом. Але це й усе. Далі – тільки каштани. Навіть без котлети по-київськи чи рошенівського «Київського торта».

Але, власне, проблема не в тому, що учасники конкурсу (фактично – аматори) не спромоглися вибудувати візуальний ряд, котрий передавав би суть міста. Проблема в тому, що й суті як такої нема. Є тільки стереотипи та кліше. Заяложені, нудні, неактуальні, пересолоджені пафосом штампи. «Київ – зелене місто». А дзуськи. Ідіть-но пошукайте ту зелень – може, й знайдете острівця, де ще не пройшлася бензопила «Дружба». «Київ – місто каштанів». Власне, вже ні. Київ – місто дорогущих сакур, які не приживаються, та нечистих оборудок Київзеленбуду, що роблять ґешефт на коловороті саджанців. Ба навіть якби з каштанами все було б ок, невже це те єдине, що визначає Київ? Якщо так, то горе Києву.

На противагу пошукам символу міста «Рейтарська спільнота» оголошує конкурс на найкращий антисимвол. В складі журі – художник Олександр Ройтбурд, актор Олексій Горбунов та продюсер гурту «Перкалаба» Олег Гнатів. Всі вони обіцяють судити по справедливості, й нагородити того, хто посяде перше місце, картатою ковдрою Насірова. Той же, хто зійде на другу сходинку, матиме зліплений з глини «цар-балкон», ну а бронзовому призеру дістанеться дружнє похлопування по плечу від Олександра Ройтбурда.

Це було б і смішно, і весело, якби насправді не було так сумно. Знайти антисимвол української столиці значно простіше. Із чим у вас асоціюється наше місто? Вибудовуємо колекцію уявлень з першого, що спадає на думку. Хай там буде і зелень, і літо, і парки, і ті ж таки каштани, і Дніпро, і Софія, і Лавра, і Андріївський, але що іще? Крім «царя-балкона»? Можливо, будівельні крани? Так, їх зараз скрізь достобіса. Тітушня на будмайданчиках? Це теж згодиться. Маршрутки? Безперечно. Затори на дорогах? Неприбраний сніг? Літні зливи та засмічені стокові каналізації? Мер, наділений альтернативним інтелектом?..

Але як все вище перераховане (і не тільки, бо асоціативний ряд у кожного свій) увібгати в один символ? Символ, котрий має бути відображенням певної ідеї, мрії, поривання. Пам’ятаєте, як у шкільному творі – тема, ідея, дійові персонажі, виклад змісту?.. Київ же має тільки тему (гроші) та дійових (і дуже ділових) персонажів, а от з ідеєю у нас – доволі туго. Може, символом теперішнього міста могли б стати суто київські (тобто для внутрішнього вжитку) купюри номіналом у 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 каштанчиків? З портретами усіх столичних забудовників і – неодмінно – фейсом Віталія Кличка?

Дарую таку ідею безкоштовно. Навіть без поплескування по плечу та глиняних виробів. І, до речі, ще пару слів про гроші. Я от все думаю над тим, для чого КМДА спочатку проголосило конкурс на київський символ, потім продемонструвало найбездарніші в світі роботи, а потім згорнуло цю ініціативу взагалі? Чи не для того, бува, аби згодом доручити малювати символіку тій чи іншій фірмі (бажано – близькій до влади), котра справиться з завданням краще за недолугих самоучок, але й візьме за свої послуги грубі гроші? Словом, чи не знадобилася вся ця гра в конкурс для того, аби вивести з-за лаштунків бізнесменів, які вже давно чекають нагоди освоїти й тут трохи бюджетних коштів? Ми ж всі пам’ятаємо, як це відбувалося із Євробаченням…

Але як би ця ситуація не розрулилася, за Київ дуже прикро. Обкрадений, принижений, зруйнований Київ. Ще не зовсім обкрадений та не цілком зруйнований (інакше йому б не відводили роль дійної корови), але вже близький до своєї межі. Естетичної, зокрема. Бо на самих каштанах не вибудуєш ані образ, ані бренд. Тим паче, коли й каштанів як таких нема, а лишилися тільки дитячі спомини про них та про заквітчаний навесні Хрещатик. Спомини і тіні тіней…

Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.