Влада і бізнес: «любові» не вийшло

Наприкінці минулого тижня мали дві звістки. Першу – значну і важливу, другу – дрібну, але показову. Почну з останньої. Мережа «Розетка» заявила, що братиме за самовивіз товару по 10 гривень. Йдеться, правда, про зовсім дешеві покупки, та все одно багато хто з потенційних клієнтів обурився. А за кілька днів до того директор «Розетки» обіцяв взагалі закрити бізнес, якщо президент Зеленський підпише закон №1053-1 про обов’язкове введення касових апаратів. Президент його поки не підписав, але Верховна Рада зняла блокаду з цього закону. Перед тим нардеп Ніна Южаніна внесла на розгляд парламенту проект постанови про скасування ухвалення закону в цілому. Але ініціатива Южаніної підтримана колегами не була. Відтак шлях до підписання закону президентом відкрито. Це і є головна новина тижня.

press.lv

Маленький законодавчий лікнеп

Кожна нова влада гарантує бізнесу преференції. І кожна нова влада намагається позбавити його того, що вдалося відстояти при попередниках. Три нових закони – 1053-1, 1073 та 1210 – обіцяють серйозно вдарити по інтересам ФОПів. Великим бізнесменам новації, передбачені даними законопроектами, не страшні. Але по «маленьким» і «середнім» вони пройдуться катком.

Почну з № 1053-1 і 1073. Як відомо, перший документ зобов’яже ФОПів використовувати РРО – реєстратори розрахункових операцій. Реєстратори необхідні для моментального обліку проведеної операції фіскальними органами. Раніше зовсім «дрібних» ФОП жаліли, але тепер винятків не буде.

У владі стверджують, що ФОПи «перевищують ліміти своєї діяльності, а це – ухилення від оподаткування». Тому контроль стане тотальним. Послаблення буде лише в тому, що підприємцям не доведеться купувати касові апарати. Досить встановити відповідну програму в будь-який гаджет і «видавати» покупцям електронні чеки. Для податкової все одно – чи буде у тебе софт або реальна каса. Здавалося б, все непогано, але є нюанси.

Традиційна українська бюрократія нікуди не подінеться. Законопроектом передбачено, що підприємець може видати покупцеві електронний чек, але у себе він зобов’язаний зберігати всі паперові копії. На практиці це означатиме, що будь-який кіоск (наприклад, із випічкою) або експрес-перукарня на одне посадочне місце повинні обзавестися принтерами, розібратися з програмним забезпеченням і друкувати чеки. Інакше – штрафи, причому досить жорсткі. Але і це ще не все.

Адже є також закон № 1073 – м’яко кажучи, досить дивний. У пояснювальній записці на сайті Верховної Ради сказано, що він покликаний «мотивувати» самих покупців скрізь вимагати чек. Але по факту споживачам пропонують «стукати» на бізнес, який ігнорує РРО. У разі такого звернення пильним громадянам можуть компенсувати вартість їх покупки.

Останній в обоймі законодавчих ініціатив –  №1210. Цей законопроект зачіпає весь бізнес. Іншими словами, не тільки ФОПів, але і підприємства, що працюють на загальній базі оподаткування. Останні потрібно «приструнити», йдеться в пояснювальній записці, адже вони мають занадто багато можливостей для спекуляцій податковими ставками. Тепер ставки будуть підвищуватися, а преференції – скорочуватися.

Що це означає в перекладі на людську мову? Розберемо на прикладі оподаткування видобутку залізної руди. Зараз рентні платежі по відношенню до комерційного прибутку ще більш-менш прийнятні. Але після ухвалення змін до податкового кодексу вони зростуть до 22%. У ряді країн – від Китаю та Індії до Канади і Австралії – середній показник рентних платежів становить 10,3%. А у Росії рентні платежі й поготів дорівнюють 2,5% – у всякому разі, такі дані наводить консалтингове агентство PricewaterhouseCoopers.

Питання, де в такому випадку буде більш вигідно закуповувати руду – в Україні або Росії? – віднесемо до розряду риторичних. Нагадаю, що про підвищення рентних ставок на видобуток руди говорив в інтерв’ю медіаолігарх Ігор Коломойський. Тому схоже на те, що його ідею просто взяли і втілили в життя. У разі ухвалення №1210 Україна втратить свою логістичну перевагу на її експорт в порівнянні з іншими країнами. І це далеко не єдиний наслідок.

Невивчені уроки

Проблема цієї влади в тому, що вона береться боротися із тінню так само недолуго, як це робили її попередники – Гройсман, Яценюк, Азаров. Бо навіть якщо примусити бізнес до використання РРО, тінь нікуди не дінеться, а от корупційна складова зросте. Але і це – дрібниці в порівнянні з тим, якими можуть бути наслідки для споживача. А варіантів тут всього два. Або малий бізнес просто відімре, або слухняно витрачатиметься на касові апарати, принтери тощо, але при цьому як мінімум на 30% підніме ціну на свою продукцію. Власне, останні дії «Розетки» – найкраща тому ілюстрація.

Згадаймо хоча б «покращення» часів прем’єрства Яценюка, коли перше підвищення мінімальної зарплати призвело до зростання цін. У тому числі – і вартості обслуговування РРО. Бо з 2015 року вартість трудовитрат зростала, збільшувалася і цінова складова обслуговування чи програмування РРО. Жодна праця не є безкоштовною, тож витрати на введення РРО в кінцевому підсумку оплатив споживач.

Що ж стосується законопроекту №1210, який створює преференції для російського бізнесу, то наявності тут політичної складової виключати не можна. Хоча мова зараз не стільки про «зраду», скільки про стиль взаємин нової влади та бізнесу. Тертя між істеблішментом та депутатами-бізнесменами можуть початися в період бюджетного процесу, але не виключено, що тріщина проляже ще раніше. У всякому разі, закони 1053-1, 1073 та 1210 – це три відмінних приводу зіпсувати відносини з бізнесом будь-якого калібру, а як бонус – ще і з власними виборцями.

Однак це вже проблеми команди Зеленського.

Що пропоную натомість я? Є декілька способів наповнювати казну, не вганяючи при цьому бізнес у ступор. Ось чудовий лайфхак для Зе-команди: скоротити величезну армію чиновників, тобто тих осіб, котрі не виробляють продукт, який підлягає оподаткуванню. Починати можна з власного офісу. І перестати нарешті дивуватися (як це регулярно робив Гройсман), що в Україні сектор тіньової економіки перевищує 50%. Для виведення економіки з тіні є чіткі й зрозумілі рецепти, один з яких якраз й полягає в тому, щоб дати лад податковій системі. Передусім – скоротивши кількість фіскальних відрахувань, за якими Україна є рекордсменом, і водночас встановивши норму про податок на виведений капітал, що було обіцяно так і не було зроблено.

А якщо говорити про конкретні види відрахувань, то окремо я б виділив проблему із податком на нерухомість. Так званий «податок на розкіш» (котрий охоплює не лише нерухомість, а й «коштовні» автомобілі) в Україні вводили, мавпуючи досвід окремих європейських країн.

Зокрема Франції, котра після перемоги соціалістів почала запроваджувати податки для заможних громадян. Наприклад, диференціювавши ставку податку на доходи фізосіб й збільшивши її майже на 90% для людей, які отримують понад 1 мільйон євро прибутку. Чим завершилася подібна історія в цій країні, нагадувати, гадаю, зайве. В цілому Франція програла – частина її забезпечених верств емігрувала до держав із більш ліберальними податковими умовами й отримала там громадянство.

Але Україна – не Франція, де є добре розвинений середній клас. В наших умовах податок на нерухомість виглядає і сміховинно, і обурливо водночас. Мова, як ми знаємо, йде про «зайві» квадратні метри: кожен, починаючи з 61 квадратного метру для квартир і від 121 квадратного метру для будинків. Якщо є і будинок, і квартира, то податкова пільга становить 180 квадратних метрів. Тобто платити потрібно, починаючи з 181-го квадрата.

Цей податок у його нинішньому форматі слід скасовувати негайно. Він може залишитися тільки в такому вигляді, в якому він зараз існує в Австрії та інших країнах ЄС, де податок сплачують один раз – при внесенні об’єкта нерухомості до загального реєстру. При цьому ставка податку мусить бути від 1,2% до 3% від вартості майна максимум, і це при тому, що будь-які інші відрахування в подальшому скасовуються.

Наступний податок, який вимагає якнайскорішого перегляду, – податок на землю. Він повинен бути стимулюючим для розвитку бізнесу, а не кайданами, котрі кожні 2-3 роки збільшуються та нарощують коефіцієнти (котрі залежать від виду діяльності, що теж дозволяє органам влади зловживати своїми можливостями). Щодо оплати за землю, то я вважаю, що вона повинна стягуватися виключно при офіційному оформленні права власності або права користування (що прибере корупційну складову при відведенні та закріпленні ділянки).

Є й чимало інших нюансів, які можна проговорювати окремо, та головне, що мусить пам’ятати нова влада, полягає в наступному. Її завданням у сфері економіки є всіляке сприяння бізнесу шляхом зменшення фіскального навантаження, дерегуляції та демонополізації. Поки нічого подібного не відбувається, ба навіть навпаки – бізнесу вставляють палки в колеса. І це дуже погане господарювання.