Земля: дерибан так дерибан!

Новий Президент України та представлений ним Прем’єр неодноразово та неоднозначно висловлювалися щодо професійних вимог до Уряду України. Наголошую – щодо Уряду України. Не може бути Уряду Гончарука, як не могло бути Уряду Яценюка чи Уряду Гройсмана. Не могло, але був. При цьому ми побачили, до чого призвело нехтування цим правилом. Зараз усе ще цікавіше.

zak-kor.net

Новий Уряд України продекларований як Уряд професіоналів. І ми вже побачили цих професіоналів. Це, скоріше, нагадує збірну юніорів. Але й це не головне. Якщо українська земля і народжує геніїв, то тут саме цей випадок. Т.Милованов, Т.Висоцький – фахівці надширокого профілю. Вони безапеляційні, все знають і готові перегризти горло будь-кому, хто не погоджується з їх баченням ринку земель. Та виникає питання, чи дійсно це їх бачення ринку без запобіжників, без обмежень, без особливо цінних земель, без контролю Верховної Ради та Кабінету Міністрів? Чому на словах ринок запроваджується для фермерів, малого та середнього аграрного бізнесу, а норми проєкту Закону виписано під агрохолдинги, крупних агровиробників? Саме вони мають усі преференції від впровадження ринку в такій ідеології. А як можна впровадити ринок в умовах, коли в Державному земельному кадастрі відсутні межі громад, межі населених пунктів, межі обмежень, не визначено режим використання земель у зонах обмежень, не внесено близько п’яти млн. земельних ділянок, в умовах наявності близько чотирьох млн. помилок?.. Хто й як зможе ідентифікувати за час, що лишився, землі, котрі залишилися від колгоспів та КСП (колективної та державної власності , що підтверджено наявними Державними актами на право колективної власності та на право постійного користування землею)? Таких земель, за оцінками фахівців, близько 1.2-1.5 млн. га. Ці землі використовуються холдингами, проте в Державному земельному кадастрі вони не зареєстровані. Це саме з таких земель холдинги отримують тіньовий дохід. Саме громади сьогодні, знаючи про те, що роблять агрохолдинги, покривають цей незаконний промисел і закривають очі на те, що з таких земель не сплачується податок. Саме тому, впевнений, що передача повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів громадам робиться чітко в інтересах агрохолдингів. Так само, як і повноваження щодо зміни цільового призначення земель. А де стратегія розвитку земельно-правових відносин України в сучасних ринкових умовах? Де прогнозування хоча б на короткострокову та середньострокову перспективу, де моделювання розвитку економіки країни в умовах ринку земель? Де розрахунки? Можливо, всього цього немає, бо пан Т.Милованов з юніором Т.Висоцьким мають інший план на цю гру від своїх тренерів? Можливо, тренери-грантодавці вважають, що Уряд України – це філія BRDO? І переможцями змагання «Хто швидше і більше скупить земель в Україні» мають стати саме агрохолдинги, бенефіціарами яких сьогодні вже є іноземні компанії.

Впевнений, що нову стратегію розвитку земельно-правових відносин України може розробити виключно фаховий колектив, члени якого мають досвід роботи в цій галузі, під керівництвом професійного спеціаліста, не пов’язаного з агрохолдингами, грантоїдськими організаціями, міжнародними інвестиційними компаніями. Такий фахівець має запропонувати суспільству повноцінну стратегію ринку земель, а не пропозицію «хто має більше грошей, той і пан», повноцінний закон про обіг земельних ділянок, а не недолугі зміни в чинний напіврадянський Земельний кодекс України. Такий фахівець має знати, як наповнити Державний земельний кадастр не тільки межами ділянок, а й відомостями про всі складові земельного кадастру, як спочатку класифікувати помилки в земельному кадастрі а потім їх виправити, як внести в земельний кадастр обмеження, як надати всім цим відомостям юридичний статус. Такий фахівець має розуміти, що без співпраці з наукою та незаангажованим професійним середовищем не можна робити такі відповідальні кроки, як відкриття ринку земель. Але не такий, що сьогодні пхає в Публічну кадастрову карту фейкові дані про прибережні захисні смуги, спотворені дані про ліси і ще далі буде…

Але, здається, не судилося. Проголошений конкурс у вимогах до претендента не передбачає таких вимог до голови Держгеокадастру. Там усе просто. Маєш досконало знати англійську мову, Конституцію, антикорупційне законодавство. Знання землевпорядкування, кадастру, земельно-правових відносин, оцінки земель чи, борони боже, геодезії та картографії Уряд у претендента не вимагає, як не вимагає й policy agenda, за змістом якої мав би обиратися переможець та звітувати перед суспільством. Але ні. Виключно англійська мова. Ні обіцянок, ні пробачень, ні досягнень ні здобутків. Цікаво, а стоматолога чи кардіолога пан Гончарук обирає для себе й своєї сім’ї за такими самими критеріями (англійська мова, Конституція, антикорупційне законодавство)? В мене є сумніви.

Але повернімося до конкурсу. Подейкують, що навіть кандидат на цю посаду вже погоджений Урядом Гончарука (бо Уряд України такого б не зробив). І прізвище вже називають вголос. Це дуже фаховий і досвідчений спеціаліст у питаннях землеустрою, земельного кадастру, геодезії, картографії, аерофотознімання, інформаційних технологій та оцінки земель – Роман Лещенко, уповноважений Президента України із земельних питань. Чи це правда, чи ні – покажуть результати конкурсу. Але з таким чи подібним йому за віком та досвідом «професіоналом» у розвідку йти дуже ризиковано. Не забувайте: на кону не просто землі сільськогосподарського призначення – на кону територія України.

На моє питання, адресоване реальним спеціалістам цього складного напряму діяльності, які мають реальні здобутки в своїй біографії, чи подали вони документи на конкурс, я отримав сумну відповідь: «А для чого? Наш досвід і наші знання державі не потрібні. Уряду потрібен черговий младореформатор віком до 30 років, який буде робити те, що скажуть. Чим менше буде розумітися на цій справі, тим легше йому буде працювати!».